Деревообробка та будівництво

Деревина працює як губка, поки її пори відкриті. Звідси і розбухання, і викривлення, і відшарування покриттів. Просочення технічним парафіном закриває цей канал — водопоглинання падає на 60–80%. Беруть саме технічний парафін із температурою плавлення 52–56°C: вона нижча, ніж у рафінованого, тож парафін легше входить і в масив, і в деревну стружку.

У виробництві ДСП парафін виконує подвійну роль. Як гідрофобізатор смоляної системи в частці 0,5–1% від маси стружки він зміцнює структуру плити і знижує набухання по товщині — з типових 25% приблизно до 15%. Наносять його розпиленням у змішувачі перед пресуванням. Без цього кроку край плити кришиться на розпилі, а сама плита «грає» від вологості повітря в приміщенні.

Паркет і ламіновані поверхні зношуються з верхнього шару. Поліетиленовий віск у фінішному покритті піднімає твердість і стійкість до подряпин: при висиханні він мігрує на поверхню плівки і працює там захисним шаром. Для лаків на водній основі його вводять лише у вигляді водної мікродисперсії, для розчинникових підходить стандартний порошок або луска. Плутати ці форми не можна — мікродисперсія в розчинниковій системі просто не розподілиться.

Свіжий пиломатеріал хвойних порід злипається при складуванні через смолиння поверхні. Захисний парафін створює сепараційний шар між заготовками і знімає цю проблему ще до сушильної камери. На тлі обсягів виробництва це дрібниця, але саме з таких дрібниць складається відсоток браку.

Для деревообробки критичні два параметри — температура плавлення і вміст олії; під них і підбирають марку. Купують зазвичай великими партіями, тому стабільність показників від відвантаження до відвантаження тут не побажання, а умова рівної якості плити від першої до останньої.