Харчовий парафін: марка П-2 чи FR і в чому різниця

Марки П-2 немає в чинному українському стандарті вже 22 роки. Її скасували 1 січня 2004-го разом із рештою радянського ГОСТ 23683-89, коли набув чинності національний ДСТУ 4153-2003. Але в запитах, прайсах і технічних завданнях вона живе далі: «парафін П-2» шукають щодня, і майже кожен другий постачальник відповідає на це чесним «FR 56/58, аналог П-2».

Розберемося, що таке харчовий парафін за документами, що стоїть за обома позначками, де вони справді збігаються, а де підміна одного іншим коштує партії продукції.

Харчовий парафін це що

Харчовий парафін це високоочищений нафтовий парафін кристалічної будови з масовою часткою оливи не більше ніж 0,8%, без запаху, без бенз-а-пірену, без водорозчинних кислот і лугів. Придатність до контакту з їжею дає не назва марки, а чистота плюс комплект документів на партію. У ДСТУ 4153-2003 харчовий парафін проходить як високоочищений і ділиться на марки П-1 (Х-1) та П-2 (Х-2) плюс серію В53, В55, В57, В60.

Слово «харчовий» у побуті означає одразу дві різні речі. Перша: парафін, який просочує чи вкриває паковання, сир, картон, тобто безпосередньо торкається продукту. Друга: парафін, з якого роблять свічки й косметику, а «харчовим» його називають просто щоб відрізнити від технічного, темнішого й пахучого. Юридично це різні історії, і нижче я їх розведу.

Звідки взялася П-2

ГОСТ 23683-89 «Парафіни нафтові тверді» ділив продукт на високоочищені та очищені. До перших належали П-1 і П-2 плюс серія В2–В5, до очищених Т-1, Т-2, Т-3 і С. Формулювання призначення в стандарті писали докладно: П-1 — для жорсткої тари, клеїв і розплавів, що торкаються харчових продуктів за підвищених температур, а також для косметики й фармацевтики; П-2 — для покривання й насичування гнучкого паковання харчових продуктів, яке зберігає еластичність за знижених температур, для сплавів, якими вкривають дерев'яні, бетонні й металеві ємності під харчові продукти, для воскових сумішей, виробів медичної техніки та косметичних препаратів.

Ті самі марки нікуди не поділися в країнах, що лишились у міждержавній системі: ГОСТ 23683-2021 замінив редакцію 1989 року з 1 січня 2022-го, П-1 і П-2 у ньому на місці. Україна пішла іншим шляхом раніше.

ДСТУ 4153-2003 розробив УкрНДІНП «Масма» разом із технічним комітетом ТК 38, затвердив Держспоживстандарт 24 лютого 2003 року наказом № 32. У передмові стоїть коротка фраза: «Введено вперше (зі скасуванням в Україні ГОСТ 23683-89)». Марки перейменували: П-1 став Х-1, П-2 став Х-2, а серія В отримала цифри температури: В53, В55, В57, В60. Далі в тексті я пишу П-2 (Х-2), бо саме під першою назвою марку досі шукають і замовляють.

Тобто «П-2» сьогодні в Україні це не позначення за стандартом. Це ринкова кличка, за якою може ховатися що завгодно: від справжнього високоочищеного парафіну до напіврафінованого, який просто попався дешевше.

Норми на харчовий парафін у ДСТУ 4153-2003

Класифікація в стандарті будується на одному показнику, вмісті оливи. Високоочищені: не більше 0,8%. Очищені: до 2,8%. Неочищені: до 5%. Далі йде таблиця норм.

Марка	Т. плавлення, °C	Олива, не більше	Колір, ум. марки	Пенетрація 25 °C	Куди призначена
П-1 (Х-1)	не нижче 54	0,45%	3	не нормують	жорстка тара, клеї й розплави з харчовим контактом, косметика, фармація
П-2 (Х-2)	не нижче 52	0,80%	4	не нормують	гнучке харчове паковання, сплави для ємностей під харчові продукти, воскові суміші, медтехніка
В53	52–54	0,45%	3	не більше 16	виробництва з особливими вимогами до чистоти
В55	54–56	0,45%	3	не більше 14	те саме
В57	56–58	0,45%	3	не більше 13	те саме
В60	58–62	0,45%	3	не більше 12	те саме
Т-1	не нижче 52	1,70%	9	—	побутова хімія, зокрема свічки
Т-2	не нижче 52	2,20%	10	—	хімічна й нафтохімічна промисловість
Т-3	не нижче 50	2,80%	12	—	просочення технічного паперу, картону, текстилю, дерева
С	45–52	2,20%	12	—	сировина для синтетичних жирних кислот
Не	не нижче 48	5,00%	—	—	сірники

Крім цих рядків стандарт вимагає відсутності механічних домішок, води, водорозчинних кислот і лугів, фурфуролу й фенолу, а від харчових марок ще й відсутності бенз-а-пірену. Методи прописані окремою колонкою: олива за ГОСТ 9090 або ISO 2908, колір на колориметрі за ГОСТ 25337, пенетрація голкою за ГОСТ 25771, температура плавлення за ГОСТ 4255 (метод Жукова) або за ISO 3841, кривою охолодження.

Ось на останньому пункті варто зупинитись, бо з нього ростуть половина непорозумінь із китайськими марками.

Чому «56/58» і «не нижче 52» це числа з різних шкал

Метод Жукова простий до аскетизму: кульку термометра занурюють у розплав, виймають, гойдають на повітрі й фіксують температуру, за якої крапля на кульці твердіє. Крива охолодження працює інакше: розплав повільно остигає, прилад пише температурну криву, і за плато на ній визначають точку, де маса кристалізується з виділенням теплоти плавлення. Два методи, дві цифри, і збігаються вони не завжди.

Позначка FR розшифровується як повністю рафінований. Китайський стандарт GB/T 446-2023 нормує саме такий парафін, а напіврафінований іде за окремим GB/T 254. Цифри в назві марки, ті самі 54/56, 56/58, 62/64, це діапазон температури плавлення за GB/T 2539, і це метод кривої охолодження, рідний брат ISO 3841. Того самого, який ДСТУ 4153 визнає альтернативним для марок Х і В.

На практиці це означає ось що. Марки В із нашого стандарту й марки FR виміряні однаково, тому В57 і FR 56/58 зіставні напряму. А «не нижче 52 за Жуковим» із марки П-2 порівнювати з ними арифметично не можна, це інша процедура.

Заводська специфікація на 58-у марку за GB/T 446-2023 виглядає так: температура плавлення 58–60 °C, олива не більше 0,75%, колір за Сейболтом не менше +27, пенетрація не більше 19, світлостабільність не більше 4, запах не більше 1 бала. Фактичні цифри в паспорті партії зазвичай помітно кращі за норму. У прикладі, який я дивився, олива вийшла 0,46% при нормі 0,75%.

П-2 проти FR: пряме порівняння

Наш високоочищений парафін це марка 56 виробництва PetroChina за GB/T 446-2023, завод у Фушуні. Беру норму специфікації й фактичні цифри партії 20260331 з сертифіката аналізу, ставлю поруч із вимогами до П-2.

Показник	П-2 (Х-2)	Норма FR 56	Факт нашої партії
Температура плавлення	не нижче 52 °C	56–58 °C	56,70 °C
Масова частка оливи	не більше 0,8%	не більше 0,5%	0,44%
Колір	не більше 4 ум. марок	Сейболт не менше +28	+30
Запах	нормують відсутність у П-1	не більше 1 бала	1
Пенетрація 25 °C	для П-2 не нормують	не більше 19	17
Бензол	не нормують	не більше 1 мг/кг	0,00
Поліциклічні ароматичні	бенз-а-пірен — відсутність	за GB/T 7363	проходить
Документ на партію	паспорт якості	сертифікат аналізу	CoA українською

Різниця по оливі дворазова. Різниця по кольору формально непорівнянна, шкали різні, але +30 за Сейболтом це вода, а не «біле з відтінком».

Головне не чистота, а ширина діапазону

«Не нижче 52» означає рівно те, що написано. Партія на 52,3 °C відповідає П-2. Партія на 60 °C відповідає П-2 так само. Обидві законні, обидві з тим самим написом на мішку, і поводяться в цеху абсолютно по-різному.

Свічковому виробництву, яке один раз підібрало ґніт під конкретну в'язкість розплаву й відрегулювало час охолодження форм, така «свобода» коштує браку. Той самий ґніт у парафіні на 52 °C дасть глибоку калюжу й потік по боках, а в парафіні на 60 °C — тунель. Сироварні, яка занурює головки в розплав, той самий розкид б'є по товщині плівки. Тому цехи й переходять на FR: там діапазон 2 °C, і він написаний прямо в назві марки.

Друга частина відповіді — олива. Межа, після якої кіптява стає помітною на око, десь 0,8–1%, хоча в тонких столових свічках я бачив нагар уже й на 0,7%. П-2 дозволяє 0,8% цілком легально. Наша норма вдвічі жорсткіша, а факт партії 0,44%, тобто на рівні вимоги до П-1 і В-марок.

Де П-2 виграє, і це чесно

Якщо в технічному завданні замовника стоїть «олива не більше 0,45%», то формально під нього підходить П-1, В53–В60 або європейська марка з такою нормою, але не «типовий FR», де норма 0,5–0,75%. Наша партія цю вимогу закриває фактом, 0,44%, проте факт партії й норма специфікації це різні речі. Коли у вас у документах жорстка цифра, дивіться CoA конкретної партії й фіксуйте її в договорі, а не покладайтесь на позначення марки.

Друге. Марки В у ДСТУ вимагають пенетрації не більше 13–16 одиниць, тобто твердішого воску, ніж дозволяє китайська норма в 19. Пенетрація — простіше кажучи, наскільки глибоко голка провалюється у віск під стандартним навантаженням. Наш факт 17 у цю вимогу не влазить, і це варто знати наперед: азійський FR трохи м'якший за український норматив для В-марок. Для гнучкого паковання, де П-2 прямо вимагає еластичності на холоді, м'якість у плюс. Для формованих виробів, які їдуть влітку без клімат-контролю, у мінус, і там беруть FR 62/64.

Третє, суто паперове. У старих технічних умовах, тендерних вимогах і рецептурах написано «П-2». Постачальник, який продає FR і не пояснює зв'язку, змушує закупівельника самому доводити еквівалентність. Ми цю відповідність показуємо документами: специфікація виробника, CoA партії, паспорт безпеки.

Галузі, де різниця вирішує

Свічки

Європейський знак якості RAL-GZ 041 вимагає від свічкової сировини не просто напису «харчовий парафін», а парафіну «якості гідрування», тобто саме гідроочищеного парафіну, а не будь-якого з написом «харчовий». Поруч працює EN 15426, який нормує індекс кіптяви: не більше 1,0 за годину горіння (видимий дим починається приблизно з 1,2). Ще один документ, EN 15493, відповідає за пожежну безпеку. Жоден із трьох не оперує позначкою П-2: вони оперують очищенням і поведінкою в горінні. Це і є відповідь на питання, чому європейські свічкарі не питають марку за ГОСТ. Докладніше про вибір основи ми писали в статті про віск для свічок, а про підбір температури у матеріалі про температуру плавлення парафіну.

Стеарин тут теж не декорація: стеаринова кислота в частці 10–15% піднімає температуру плавлення суміші на 2–4 °C і робить свічку непрозорою. Але якщо база плаває в межах 52–60 °C, ця добавка нічого не врятує.

Харчове паковання та просочення картону

Це та галузь, під яку П-2 і писали: покриття гнучкого паковання, що зберігає еластичність за знижених температур. Типова маса покриття 20–30 г/м², шар 5–10 мкм, паропроникність опускається приблизно до 8–15 г/м² за добу. М'якша марка тут краща: жорсткий високоплавкий парафін на згині дає мікротріщини, і бар'єр перестає бути бар'єром. Логічний вибір — FR 54/56, іноді в суміші з мікрокристалічним церезином для пластичності. Решта задач харчової промисловості будується навколо тієї самої вимоги до оливи й запаху.

Покриття сирів

Головки занурюють у розплав, розігрітий приблизно до 110 °C, зазвичай у два заходи: перший тонкий шар схоплює поверхню, другий дає міцну оболонку. Гаряче занурення заразом знімає поверхневу мікрофлору. Тут критичні три речі: бал запаху, стабільність температури плавлення й відсутність ароматики. Сир вбирає запах сировини, і жодного способу це виправити після дозрівання немає.

Косметика та фармація

Європейська фармакопея описує тверду парафінову основу під назвою Paraffinum solidum: очищена суміш твердих насичених вуглеводнів, температура плавлення 50–61 °C, тести на кислотність і лужність, на поліциклічні ароматичні вуглеводні, на сульфати. У косметиці парафін вводять 5–20% як структуроутворювач: масажні плитки, депіляційні воски, тверді основи під креми. Це вже територія косметичної хімії і фармацевтичних допоміжних речовин, де питання «П-2 чи не П-2» взагалі не ставиться: там питають фармакопейну відповідність.

Деревообробка, вулики, агро

А ось де різниця не окупається. Гідрофобізація деревини, антизлежувач для добрив, консерваційні склади, окопні свічки — усе це нормально працює на технічному парафіні з оливою до 2%. Виняток усередині цієї групи один: парафінування вуликів. Дерев'яні корпуси занурюють у розплав на 150–160 °C приблизно на 10 хвилин, і залишковий запах технічної марки бджолам не подобається, тому там беруть високоочищений. Про решту застосувань читайте в розділі деревообробки і в статті про парафін для окопних свічок.

Які документи справді роблять парафін харчовим у 2026 році

Тут сталася зміна, яку ринок ще не до кінця переварив. Закон України № 2718-IX «Про матеріали і предмети, призначені для контакту з харчовими продуктами» набув чинності 19 листопада 2025 року, після трирічного перехідного періоду. Вимоги до письмової декларації відповідності затверджені наказом Мінагрополітики № 1743 від 2 жовтня 2023 року. Оператор ринку зобов'язаний супроводжувати матеріал декларацією і мати підтвердні документи для перевірки.

Що дивляться закордонні регулятори:

• ЄС. Європейське агентство з безпечності харчових продуктів переоцінило рафіновані парафінові воски як матеріал для контакту з їжею (EFSA Journal, 2023, 21(2):e07761). Критерії: середня молекулярна маса не менше 350 дальтон, в'язкість за 100 °C не менше 2,5 сСт, вуглеводнів із числом атомів вуглецю менше 25 має бути не більше 40%. Гранична міграція в їжу — 5 мг/кг. Панель окремо відзначила, що ароматика з двома й більше конденсованими кільцями видаляється на етапах селективного очищення, кристалізації та гідрування.
• Німеччина. Рекомендація BfR XXV на тверді парафіни, мікрокристалічні воски та їхні суміші: нова редакція чинна з 1 жовтня 2025 року.
• США. Регламент 21 CFR 178.3710 задає межі ультрафіолетового поглинання на сантиметр шляху: 0,15 у діапазоні 280–289 нм, 0,12 на 290–299 нм, 0,08 на 300–359 нм і 0,02 на 360–400 нм. Це і є той самий контроль ароматики, тільки іншим інструментом.

Жоден із цих документів не знає позначки П-2. Вони питають чистоту, походження й цифри в паспорті. Тому правильне питання постачальнику харчового парафіну звучить не «це П-2?», а «дайте CoA партії та декларацію відповідності».

Що реально продають в Україні під назвою «харчовий парафін»

Асортимент харчового парафіну на нашому ринку тримається на кількох джерелах.

• Китайські повністю рафіновані марки FR 54/56, 56/58, 58/60, 60/62, 62/64 — переважно PetroChina під брендом Kunlun, заводи у Фушуні та Дацині, плюс Sinopec. У накладних трапляється скорочення FSN, це просто Фушунь.
• Китайські напіврафіновані за GB/T 254 тих самих номерів. Зовні мішок такий самий.
• Іранські FR — найдешевша пропозиція на світовому ринку.
• Європейські марки під замовлення, здебільшого для преміальних свічок і косметики.

Називають це все як заманеться. У прайсах поруч живуть «Харчовий парафін П-2 FRS 56/58 Китай», «Парафін FR56/58 (аналог П-2)», «Парафін П-2 FR 58/60». Продавці самі ставлять знак рівності між радянською позначкою й китайською маркою, і в частині температури плавлення вони мають рацію: FR 56/58 справді лягає в діапазон, який колись очікували від П-2.

Ризик в іншому. Під назвою «П-2» іноді їде напіврафінований парафін, і формально причепитися ні до чого. Ось живий приклад із наших власних документів: партія технічного парафіну Kunlun за GB/T 254 показала оливу 0,71%, тобто вписалася б у норму П-2 (не більше 0,8%) без жодних натяжок. Але колір у неї +26 проти +30 у рафінованої, а світлостабільність 5 балів. У свічці це жовтуватий відтінок, який на сонячному підвіконні за пару тижнів піде далі.

Назва «П-2» на мішку не гарантує рівня FR. Гарантує тільки сертифікат аналізу з фактичними цифрами.

Європейська школа: Hywax, H&R і чому це дорожче

Sasol Wax, історичний німецький виробник парафінів, з 2025 року працює під назвою Hywax у складі групи AWAX. Їхня марка Sasolwax 5603 — парафін, очищений гідруванням, з температурою застигання 56–58 °C і пенетрацією 15–19; Sasolwax 6203 тримає 62–65 °C. Окремо існує лінійка синтетичних восків, отриманих за Фішером-Тропшем із газу, а не з нафти. Свічкова марка Sasol 6213 давно стала фактичним стандартом для преміальних контейнерних свічок у Британії та решті Європи. Частина марок відповідає вимогам FDA і німецького BfR, тверді парафіни на запит постачають із відповідністю Європейській фармакопеї.

H&R Group із Гамбурга пішла тим самим шляхом: компанія модернізувала гідроочисний блок на своєму гамбурзькому заводі саме заради розширення випуску повністю рафінованих і харчових марок, а рафінати заявлені як такі, що відповідають вимогам Європейської фармакопеї, FDA й німецького регулятора.

Ціна питання видно з котирувань першого кварталу 2026 року: Європа 1760–1950 доларів за тонну, Китай 1130–1240. Різниця приблизно в півтора раза, і саме вона визначає, чому масовий український покупець бере азійський продукт, а європейський іде у вузькі преміальні ніші.

Хто виробляє FR і чим виробники відрізняються

Кілька слів про кожну школу, бо «китайський парафін» це не одна якість, а щонайменше три різні.

• PetroChina, бренд Kunlun. Завод у Фушуні свого часу був найбільшим парафіновим майданчиком світу з випуском понад 800 тисяч тонн на рік; на корпорацію припадає близько 70% китайського парафіну. Головна перевага — повний цикл від власної нафти до готової плити й лабораторія на майданчику, звідси стабільність від партії до партії. Саме цей матеріал ми й возимо.
• Sinopec. Другий китайський полюс, схожий рівень, інша географія заводів.
• Hywax (колишня Sasol Wax). Німецька школа очищення плюс синтетичні воски з газу. Максимальна білизна, вузькі фракції, готовність підтверджувати фармакопейну відповідність. Дорого.
• H&R Group. Спеціалізація на гідроочищенні під фармацевтику й харчовий контакт.
• Іранські заводи. Найнижча ціна на світовому ринку, від 800 доларів за тонну FOB. Плата за це — розкид у кольорі й світлостійкості між партіями та логістичні ризики.

Ми імпортери, а не завод, і в документах це прописано прямо: за якість і безпечність відповідає виробник, ми відповідаємо за походження партії, зберігання й комплект документів українською.

Чому в Україні свого харчового парафіну більше немає

Твердий парафін в Україні історично робили на Дрогобицькому нафтопереробному комплексі «Галичина». 25 червня 2026 року Господарський суд Львівської області визнав підприємство банкрутом і відкрив ліквідаційну процедуру: кредиторські вимоги перевищили 18 мільярдів гривень при вартості активів близько 2,7 мільярда. Заводу з понад 160-річною історією фактично не стало.

Тому весь харчовий парафін, який зараз є на українському ринку, імпортний, і питання лише в тому, чий він. Питання не в тому, брати вітчизняне чи привозне, а в тому, чий імпорт і з якими документами.

Як читати паспорт замість марки

Повернуся до тієї фрази з початку, «не нижче 52». Вона добре тримає головну думку: марка описує мінімальні вимоги, а поводиться у вашому котлі конкретна партія. Що дивитися в сертифікаті аналізу:

1. Температура плавлення — фактичне число, а не діапазон. У нашій партії 56,70 °C.
2. Масова частка оливи — головний показник чистоти. 0,44% при нормі 0,5%.
3. Колір за Сейболтом — +30 при нормі не менше +28. Нижче +25 для харчових задач я б не брав.
4. Запах у балах — 1 за методом SH/T 0414. Для сиру й косметики це критично.
5. Бензол і поліциклічна ароматика — 0,00 мг/кг і «проходить» за GB/T 7363. Саме ці два рядки замінюють радянську вимогу «відсутність бенз-а-пірену».
6. Пенетрація — 17 одиниць. Показує твердість; для формованих виробів чим менше, тим краще.

Якщо постачальник дає паспорт без методів випробувань і без номера партії, це не сертифікат аналізу, а рекламний листок.

Що замовляти замість П-2

Коротка відповідність, якою ми користуємось у роботі:

• FR 56/58 — універсальна заміна П-2 для свічок, воскових сумішей, більшості формованих виробів. За температурою збігається з маркою В57 нашого ДСТУ.
• FR 54/56 — м'якша, для гнучкого паковання, просочення картону, контейнерних і насипних свічок.
• FR 62/64 — тверда, тримає форму в спеку, для літніх відвантажень і виробів, що їдуть на склад без клімат-контролю.
• Технічний парафін — там, де колір і запах не мають значення: деревина, добрива, консервація, господарські свічки.
• Гранульований — той самий рафінований матеріал, але у формі, яка дозується автоматом.

І остання річ, про яку легко забути при переході. Змінюючи П-2 на конкретну марку FR, ви фактично звужуєте діапазон плавлення, і це добре, але зсуваєте його середину. Якщо раніше приходили партії по 53–54 °C, а тепер стабільно 56,7 °C, ґніт доведеться перебрати на розмір. Перша партія після заміни — завжди пробна заливка, а не одразу тисяча одиниць.

Наш високоочищений парафін іде зі складу в Києві мішками по 25 кг, на кожну партію є сертифікат аналізу, паспорт безпеки й технічна специфікація українською. Якщо у ваших документах написано «П-2», надішліть вимоги, підберемо марку й покажемо, якими рядками паспорта вона закривається.